Будинок культури


1Будинок культури є важливою сторінкою в історії і культурного життя села Тягинка . Будівництво якого розпочалося навесні 1954 року, спочатку було закладено фундамент, але в зв’язку з економічними труднощами будівництво було зупинено. У 1964 році швидкими зусиллями будівельників за рік зросла будівля гарного Будинку культури.

Навесні 1965 року розпочав свою роботу довгоочікуваний всіма культурний заклад.

Керівництво Будинком культури взяв в свої руки Калюжний Василь Михайлович. Все розпочиналося з небагатого – демонстрації кіно та більярду (на той час з металевими кулями).
23З 1969 по 1972 рік директором працював Литвин Сергій Іванович – робота закладу розширювалася. Працювали гуртки: духовий, музичний, вишивання та шиття, працювала годинникова майстерня. На свята та за упокій грав місцевий духовий оркестр.
З 1976 року по 1981 рік виконувала обов’язки директора та касира Бурдулюк Ярослава Петрівна. До всіх діючих гуртків розпочав свою роботу інструментальний ансамбль, керівником якого був Титаренко Микола Євгенович.
З 1981 року один одного змінювали директори Доганінець Федір, Донда Валентина, Суслукіна Галина, Литвин Тетяна.
З 1983 по 1985 рік здійснювалась реконструкція Будинку Культури.
При клубі відразу почали працювати хоровий, драматичний, танцювальний та інші гуртки, які об’єднували десятки юнаків та дівчат. Участь у художній самодіяльності допомогла знайти своє справжнє покликання самобутньому композиторові т а місцевому поету Савичу Миколі Івановичу, який є вже покійним і на сьогодні є гордістю нашого села і Бериславського району , адже його пісні звучали на місцевих, районних, обласних концертах та оглядах художньої самодіяльності.

4До нового будинку культури часто приїжджали актори Херсонського музично-драматичного театру імені П. Куліша, театр ліліпутів, ромів, циркові виступи з різних регіонів .
Тісні зв’язки тягинчани підтримували з жителями сусідніх сіл Львове та Ольгівка, це і участь у спільних концертах, команди КВВ, кущові огляди художньої самодіяльності. Дружба допомагала удосконалювати не лише господарство, а і культуру: в святкові або вихідні дні відбувався обмін концертами, на яких лунали українські пісні, гуморески частівки місцевого вжитку, вірші місцевих поетів.
Хто народився і виріс на цій тягинській землі, вперше побачив сліпучу синь неба і золоті розливи пшеничних ланів, навчався розуміти добро і зло, той не може її не любити. І хто як не працівник культури повинен зберігати загальнолюдські цінності, духовні надбання свого народу, його народні традиції. Таким культпрацівником вважають Іщук Наталію Анатоліївну, яка в 1985 році, ще зовсім молода, тендітна дівчина, взяла в свої руки нелегку ношу директора, культпрацівника – згуртувала біля себе не тільки молодь села, а й фольклорний ансамбль “Сузір’я”, який був неодноразовим переможцем районних , обласних конкурсів та фестивалів.
7Так у 1990 та 1992 році аматори села на чолі фольклорного ансамблю брали участь у республіканському конкурсі – фестивалі “Осінь весільна” у м. Києві (село-музей Пирогово) і посіли І місце першого та другого разу.

8З її приходом до клубу, традиційними стали театралізовані свята, дні села, фольклорно-етнографічні свята з відновлення народних традицій села, урочистості з нагоди проводів в армію, день матері, вшанування ветеранів війни, вшанування ветеранів праці і т.п.

910Змістовно організовується дозвілля молоді. На високому професійному рівні перебуває художня самодіяльність села. Без перебільшення можна сказати, що Наталя Анатоліївна – одна з найкращих керівників сільського клубу за весь період його роботи.
Вагомий внесок у розвиток культури села вносять учасники художньої самодіяльності, а саме: талановитий баяніст та співак Марчук Ю.М., солісти: Новак Віра та Валерія. Пішко Ольга та Софія, Марчуки Вікторія та Дарина, Волошина Дарина, Воронова Оксана, Павліченко Інна, Борисенко Ольга, Василик Олексій, Майборода В’ячеслав, Бєдарєва Олена, Замараєві Олеся та Тетяна.

11121314Аматори сцени будинку культури села Тягинка, люблять історію свого села і прославляють її в піснях, голоси цих людей неповторні, вони вражають своєю автентичністю, мелодійністю, це спів-від якого віє духмяними пахощами землі, хлібом і джерельною водою.
Учасники художньої самодіяльності будинку культури добре розуміють головне призначення аматорів сцени – завжди приносити радість і щастя в серця глядачів, хоч задля цього потрібне здоров’я, свій вільний час, якого в сільського жителя – зовсім немає, та це – головне призначення талановитих людей, тому з великим задоволенням Тягинських аматорів сцени зустрічають на місцевій та районній сцені.

1516У таких людей потрібно вчитись жити і працювати, любити свою рідну землю, де ти народився і виріс, бо немає нічого найсвятішого на землі, ніж жити з любов’ю до рідного краю, до його невмирущих традицій.